«Пропало, як страшний сон — це зворушлива історія відважної людини, яка яскраво й зворушливо описала початок Другої світової війни та початок окупації в рідному місті — Мшана Дольна, місцеве підпілля, арешт Гестапівська, а потім довга, понад три роки, табірна каторга… Він пережив перебування в концтаборах, часто доторкаючись до смерті, тому що був людиною сміливою, з великою силою духу, а крім того, сповненою оптимізму», – сказав Ядвіга Піндерська-Лех.
Керівник видавництва додав, що завдяки люб’язності доньки автора – Марії Кальчинської-Суловської, у книзі увійшли довоєнні світлини, копії табірних листів, які Олександр надсилав своїй матері, а також повоєнні фотографії, на яких зображено, серед інших, зустрічі з друзями табірних часів.
Олександр Кальчинський народився 10 листопада 1912 року в Мшані Дольній. Арештований гестапо у вересні 1941 р. за зберігання зброї, ведення радіоспостереження та організацію зв’язкового пункту для солдатів ZWZ у своєму ресторані. Після жорстоких допитів і двох місяців ув’язнення в грудні 1941 року його відправили в Освенцим.
Музей Освенціма повідомив, що спочатку він працював у скульптурній майстерні та на складі деревини. Він дивом уникнув смерті, захворівши на тиф. Потім працював у «рибацькій команді» у підтаборі Харменже, в т.ч. при зрізанні очереви в рибницьких ставках. Належав до табірного руху опору.
У 1944 р. етапований до табору Заксенхаузен. У квітні 1945 р. перед обличчям наближення союзницьких військ в’язнів, у тому числі й Олександра Кальчинського, вивели з табору й відправили до т.зв. марші смерті, під час яких тисячі з них були розстріляні або померли від голоду та виснаження.
2 травня 1945 року Кальчинський був визволений американцями під Шверіном. У лютому 1946 року повернувся до Польщі.
Після війни Олександр Кальчинський керував майстернею тапочок і взуття в Мшані Дольній. Він співпрацював з Музеєм Освенціма, який двічі нагороджував його на конкурсах табірних спогадів. Свої тексти публікував у журналі «Підгаланка». Був нагороджений, серед іншого має Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі та хрест Армії Крайової. Помер у 1996 році.