Після місяця голодування в окупованій Бучі померла мисткиня-шістдесятниця. Про це розповів міський голова Бучі Анатолій Федорук.
“На 85-му році життя відійшла у вічність Почесна громадянка міста, лауреатка премії імені Василя Стуса, художниця-модел’єрка Любов Панченко”, — повідомив він.
Федорук нагадав, що мисткиня — з середовища патріотів-шістдесятників, які попри тиск Кремля розвивали українську культуру в часи радянської цензури.
“Уся її творчість мала яскраво виражений український колорит, через що Любов Михайлівну переслідували, а її творчість замовчували. Любов Панченко не змогли зламати в КДБ, але художниця дуже постраждала під час нової російської навали”, — зазначив очільник Бучі.
Панченко під час російської окупації залишилася у Бучі. Жінка голодувала. За словами журналістів, ще 2 лютого, незадовго до окупації, під час свого дня народження вона самостійно ходила, жартувала, була щиро рада гостям.
Під часокупації у хлівець поруч з її будинком потрапив снаряд, і вибуховою хвилею вибило двері та вікна. За інформацією журналістів, тоді лише прибіг сусід, який допоміг жінці. 2 квітня, після деокупації Бучі, Панченко госпіталізували до 5-ї лікарні у Святошинському районі Києва. Нажаль, вона вже не могла пересуватися, не їла сама. Колеги та волонтери сподівались прилаштувати її у геріатричний центр, збирали для цього гроші, але не знадобилось…
Перед війною художниця передала свою творчу спадщину, що зберігала вдома, до столичного Музею шістдесятництва.
Чим була відома Любов Панченко?
Любов Панченко працювала у різних жанрах мистецтва — в її доробку ліричні акварелі, ліногравюри, розкіш фантазійних декоративних розписів і неповторні картини-колажі з пальтової тканини. Вся її творчість мала яскраво виражений український колорит.
Вона завжди обстоювала українську мову і культуру. Панченко малювала писанки, вишивала національні строї для хорів, збирала гроші для допомоги політв’язням, що відбували покарання «за антирадянську агітацію та пропаганду». За її участі в Києві відродилася традиція різдвяного колядування та вертепу.
1964 року Алла Горська, Людмила Семикіна, Галина Севрук і Опанас Заливаха виготовляють вітраж «Шевченко. Мати» в Київському університеті імені Шевченка. Тоді Панченко робить ескізи українських рушників та оформлює стіни Музею Тараса Шевченко.
У радянські часи її твори не виставляли і не друкували. Художниця рятувалася вишивкою. Сьогодні роботи мисткині можна побачити у приватних колекціях її друзів, а також у фондах українського Музею шістдесятництва.
Дуже цікавими є її колажі з пальтових тканин – дивиться нижче
